Новини

Українські тарифи: як наші платіжки дискредитують “європейську ідею”?

22.07.2017   Коментарів: 0  

Часті, незбалансовані, необгрунтовані, а іноді і відверто корупційні підвищення тарифів майже завжди нашими чиновниками подаються, як “європейська” практика, хоча у інших аспектах життя нам до Європи ще дуже далеко. Зокрема у використанні тарифних грошей, де ми маємо постійні масштабні корупційні скандали. Експерт, член НКРЕКП А.Герус пропонує подивитися  на абонентську плату за користування газовими мережами з іншого боку. Наприклад, є споживач, він є ресурсом для різних компаній, які працюють в ЖКГ, енергетиці. Доходи, бюджет споживача — це “пиріжок”, який розподіляється на різні платежі. Кожен з них може бути з чиєїсь точки зору правильний і обґрунтований (обґрунтувати можна все). Що ж виходить у підсумку, якщо скласти всі платежі (цифри неточні і приблизні)?

  1. Абонплата за газ: +50 грн до рахунку.
  2. Введення єдиної ціни на газ. Для рахунку це +200 грн…+400 грн.
  3. Вода. Введення абонплати за воду (як для облгазу), або RAB-тарифу* для водоканалу (як для обленерго), призведе до подвоєння рахунку. + 50 грн…+100 грн до рахунку.
  4. Введення абонплати за тепломережу або RAB-тарифу для теплокомуненерго. +100 грн..+200 грн до рахунку.
  5. Новий ринок електроенергії. Ціна для побутового споживача виросте мінімум вдвічі (до 2,5 грн за 1 кВт). Це +100 грн…+300 грн до рахунку.
  6. “Зелена” енергетика — хороша, сучасна, екологічна, але поки що занадто дорога. Додає +10 грн…+20 грн до рахунку щорічно у разі незначної девальвації (зелені тарифи обчислюються у євро).
  7. Сміття. Зараз тариф у платіжках мешканців Києва не покриває навіть вивезення (ідуть доплати перевізникам з міського бюджету). А має покривати вивезення, переробку, утилізацію, захоронення. Це мінімум +50 грн до рахунку.

Отже сумарно виходить +600 грн…+1000 грн на місяць. А у випадку індексації на інфляцію діючих тарифів —знову підвищення.

Отже, в Україні зараз зробити це неможливо. Тому відбувається проста і банальна річ —  встигнути пролобіювати “європейські” тарифи, а після того — хоч потоп.  При цьому слід мати на увазі – хто вже сів на тарифну “голку”,  зіскочити з неї вже не в силах. Адже одне рішення чиновника зібрати з усіх “скромні” 10 гривень дає сотні мільйонів гривень на верхівці піраміди. Це, правда, можна стримувати і збалансовувати, якщо регулятор думає про споживача і акцентує увагу на максимально ефективному використання тарифних грошей. Але, зважаючи на наші реалії, це для нас утопія.  Зібрали 10 млрд грн, щоб мати незалежність у вугіллі від зони АТО, однак незалежності не отримали? Нічого, ще зберемо. Підняли втричі тариф на електроенергію для населення, щоб ліквідувати перехресне субсидування, але воно так і лишилося? Нічого, ще раз підвищимо. Головне — щоб це все не відбило в українців бажання іти в Європу, тому що незабаром вона буде у більшості українців асоціюватися суто із зростанням тарифів. Тож чи буде популярною така “європейська” ідея? Чи не наростає ризик розвороту, коли все більшої підтримки серед широких верст населення матимуть якраз неєвропейські, і більш прості і матеріальні, а іноді і відверто популістичні ідеї? А ризик доволі великий, адже відбувається дискредитація ідеї.

Слід пам’ятати, що державою управляють політики, яких обирають не вузькі групи ліберальних економістів, а населення усієї країни, для більшості якого 50-100 грн щомісяця — це матеріальні гроші. І самі такі люди “роблять” вибори, а не студенти і навіть не середній класс.

І от що цікаво. Як думаєте, яка країна буде більш успішною через 10 років — Румунія, де ціни на газ ще не лібералізували, але вже пересаджали десятки ТОП-корупціонерів, чи Україна — де все навпаки?

 

Це також цікаво:

 

Залишити відповідь