Новини

Трудова міграція в Україні: реалії та перспективи

31.03.2016   Коментарів: 0  

Події кінця 2013 – початку 2014 років не могли не позначитися на сферах життя українського суспільства. Вони торкнулися майже кожного. Особливо помітних змін зазнали процеси трудової міграції. Війна на Донбасі та втрата Криму принесли колосальне збільшення рівня внутрішньої трудової міграції. Спочатку населення масово шукало роботу у сусідніх до зони конфлікту регіонах та в Києві. Але з плином часу та тривалістю бойових дій українці з зони конфлікту розпочали трудову міграцію у всі без винятку куточки України. Все ж в пошуках заробітку внутрішні трудові мігранти (в тому числі молодь) обирають столицю України – Київ та великі обласні центри, як то Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса. До речі, навчальні заклади Донецької області в більшості своїй були змушені змінити «місце дислокації» – з 18 державних навчальних закладів III – IV рівня наразі на території підконтрольній українській владі функціонує 14, серед яких 8 переміщених з тимчасово непідконтрольних територій. Так, Донецький національний університет переїхав До Вінниці, Донецький національний університет ім. М. Туган-Барановського до Кривого Рогу, Донецька державна музична академія ім. С. Прокоф’єва до Києва, тощо.

Значно збільшилась і кількість українців, що полишають межі держави в пошуках кращої долі – так звана зовнішня трудова міграція. До речі, перший масовий відтік українців за кордон стався після досить тривалого періоду інтенсивної імміграції до країни після проголошення незалежності та до початку глибокої економічної кризи у 1994 році. Тимчасові пожвавлення в економічних процесах іноді стимулювали покращення сальдо міжнародної міграції, а проте кардинально ситуація не змінювалась. Наразі, офіційні дані міграційної статистики показують, що в 2014 р. сальдо міграції хоча й залишалося додатнім (22,6 тис.) проте було на третину меншим, ніж у 2013 р. (32 тис.). І хоча в умовах війни це виглядає парадоксально, проте його стрімке зменшення, хоча й не демонструє реальну ситуацію, однак вказує на тенденцію: виїзд з України зростає, тоді як в’їзд скорочується.

Відзначаємо і значні зміни міграційних настроїв українців. Так, відповідно до опитування проведеного компанією GFK Ukraine за запитом Міжнародної організації з міграції (МОМ), 8% громадян України (а це 3 млн осіб) планують виїхати працювати за кордон найближчим часом. В 2011 році кількість таких осіб налічувала 1,2 млн. Одночасно відсоток українців, які не розглядають можливість виїзду на заробітки за кордон, скоротився з 55% (2011 рік) до 44%.

Що стосується основних країн призначення трудової міграції, привабливість Росії скоротилася з 18% у 2011 році до 12% в поточному році, Польщі – зросла з 7% в 2006 році до 30%. Перше місце в рейтингу привабливості з Польщею ділить Німеччина, на другому місці – Італія (там хочуть працювати 19% потенційних трудових мігрантів). За ними йдуть США (15%), Великобританія і Росія (по 12%), Канада і Чехія (по 11%).

Всього впродовж двох останніх років з України виїхало близько мільйона громадян.

Особливої тривоги додає той факт, що кожен п’ятий українець готовий нелегально перетнути кордон задля працевлаштування в іншій країні.

Щодо прогнозування подальшого розвитку ситуації щодо трудової міграції з України, відзначимо і швидке зростання кількості осіб, які здобувають освіту за кордоном, швидко зростає. Зокрема, значно зросла кількість українських студентів в Польщі, Чехії, Італії, Іспанії. Тут слід враховувати той факт, що діти заробітчан, що залучаються до навчання за кордон, становлять вже друге покоління мігрантів, що також буде впливати на тенденції розвитку навчальної міграції.

Що нас очікує в перспективі? Якщо кардинально не зміняться умови працевлаштування та подальшої кар’єри для молоді, то окрім зростання рівня трудової міграції (внаслідок тяжкої економічної ситуації) будемо відзначати і збільшення питомої ваги молоді в структурі трудових міграційних процесів.

Підсумовуючі викладене, зауважимо, що наразі немає жодних підстав говорити про якесь покращення з точки зору відтоку трудових ресурсів з України. Проте держава має докласти максимум зусиль задля збереження потенціалу молоді та ефективного його використання в Україні. Лише радикальні кроки в молодіжній, соціальній політиці можуть вберегти нас від прірви. Патріотизм то гарне почуття, а проте вже не є вирішальним коли йдеться про необхідність заробляти на життя. До речі, спрощення візового режиму з Європою, вважаємо, тільки посилить еміграційні тенденції в Україні.

Рекомендуємо прочитати: хто з іноземців їде до України?

 

Це також цікаво:

 

Залишити відповідь