Новини

Навіщо геям «Марш рівності»?

08.06.2016   Коментарів: 0  

12 червня в Києві заплановано проведення так званого «Маршу рівності» або параду сексуальних меншин. Цікаво, що в українському суспільстві здебільшого такі заходи викликають обурення і невдоволення. І навпаки, влада активно пропагує ідеї рівності людей незалежно від сексуальної орієнтації, мотивуючи це тим, що в «цивілізованій Європі» неприпустимо переслідувати чи зневажати таких осіб. А ті, хто намагатиметься зірвати таки заходи будуть суворо покарані. На підтвердження цього лунали слова Хатії Деканоідзе, голови Національної поліції України:  “Я, як глава Національної поліції, не допущу, щоб були провокації. Щоб ті люди, які не хочуть, щоб наша країна була серед цивілізованих країн, – щоб вони вчинили провокацію”. Відразу хочеться запитати у пані Деканоідзе: а з яких пір рівень цивілізованості нації вимірюється ступенем толерантності до «геїв»? Так, треба засуджувати насильство відносно людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацію, але засуджувати саме насильство, не виділяючи при цьому жертву цього насильства. Бо чим тілесні ушкодження завдання «гею» відрізняються від тілесних ушкоджень звичайній людині? Але те, що ці люди намагаються виділитися, попри негативне ставлення до них суспільства, не може не обурювати. Чому, наприклад, не виходять на марш за свої права багатодітні матері чи батьки-одинаки? Чому не хизуються перед нами випускники інтернатів  чи інваліди? І не треба тут згадувати про Європу, бо коли нагадують, що в Європі це нормально, ці паради, ці марші, хочеться відповісти, що в Європі не знали як користуватися виделками і що таке митися в лазні, допоки дочка Ярослава Мудрого не стала французькою королевою. Ми – країна з іншими духовними цінностями, де, допоки що, цінується християнська мораль, відповідно до якої церква проти цього. Так, в Європі можливо це й пропагується як нормальне явище, більш того, як модний тренд, що дозволяє тобі виділятися з «сірої маси» суспільства. Та тут не треба бути великим знавцем історії, щоб довести, що в Європі такі зв’язки не рідкість, при чому на найвищому державному рівні. Проте чи мусимо ми наслідувати це? Бо коли говорять про захист прав сексуальних меншин, здебільшого лукавлять, бо, насправді, мета таких заходів, це пропаганда таких зв’язків та стилю життя цих осіб.

До речі, цікаво як поведе себе київська влада, адже на сайті КМДА знайшла свою підтримку у необхідні 10 тисяч голосів петиція про заборону «Маршу рівності».

Взагалі, говорячи про проблеми визнання сексуальних меншин, одностатевих шлюбів, згадується концепція американського юриста та громадського діяча під назвою «Вікно Овертона», суть якої полягає у маніпулюванні суспільством через модель оцінки суджень за рівнем їх допустимості для відкритого політичного обговорення. Створюється відповідна шкала (або “вісь”), що являє собою весь спектр думок,  через яку пропускається ідея або твердження задля поступового сприйняття все більшою частиною суспільства. Іншими словами, те, що спочатку здається немислимим,  неприйнятним, абсурдним, доводиться до цілком допустимого, розумного і, навіть, необхідного.

Наразі мало хто з нас абсолютно спокійно буде сприймати те, що його дитина виявиться особою з нетрадиційною орієнтацію і буде будувати життя з людиною своєї статі. А проте, цілком ймовірно, що через певний час нас буде запевнено, що невизнання і несприйняття цього це майже злочин.

В будь-якому разі, ми засуджуємо прояви насильства щодо людини, незалежно від її поглядів чи орієнтації, але наполегливо виступаємо проти таких заходів, що створюють додатковий ажіотаж навколо теми одностатевих відносин, тим самим активно стимулюючи інформаційну пропаганду в підтримку цих відносин.

ГО “ВО “ЗАХИСТ НАЦІЇ”

 

Це також цікаво:

 

Залишити відповідь